ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТОВАРИСТВА “ДИНАМО”

Свої перші кроки в спортивному світі сьогоднішнє Фізкультурно-спортивне товариство “Динамо” України розпочало у кінці 1922 на початку 1923 року, коли група військовослужбовців військ ДПУ Московського округу виявила ініціативу щодо створення спор­тивного товариства. Проекти статуту, емблеми, прапора, значка та ескіз форми були підготовлені в найкоротші терміни. Паралельно йшов підбір досвідчених інструкторів з фізичної підготовки і спорту для майбутньої спор­тивної організації. Зупинилися на назві “Динамо”, яку запропонував член організаційної групи по її створенню, працівник ДПУ Л. Недоля-Гончаренко. Отже, 18 квітня 1923 року за ініціативою московських правоохоронців на засі­данні організаційної групи, що відбулося в Москві по вул. Великій Луб’янці 13, було створене Московське Пролетарське Спортивне товариство “Динамо”. Першим головою його став Й.С. Уншлихт, заступник голови ДПУ.

У цей час українці самостійно створювали фізкультурно-спортивні колективи правоохоронців, що на той час вже працювали у Вінниці, Харкові, Києві, Одесі, Полтаві, Миколаєві, Донецьку, Дніпропетровську, Черкасах, Умані, Білій Церкві та інших містах України. До них залучалися у вільний від виконання службових обов’язків час працівники народної міліції, члени їх сімей та активісти із робітничої молоді.

Бокс, боротьба, важка атлетика, фехтування, стрільба, футбол, гирьовий спорт отримали підтримку і увагу в новостворених фізкультурно-спортивних колективах. На часі стало питання об’єднати діючі спортивні формування правоохоронців, в короткі терміни були підготовлені необхідні установчі документи і подані для розгляду та реєстрації на засідання Центральної Міжвідомчої Комісії у справах товариств і спілок при НКВС, засідання якої відбулося 31 жовтня 1924 року. Рішенням Центральної Міжвідомчої Комісії у справах товариств і спілок при НКВС від 31 жовтня 1924 року подані доку­менти були зареєстровані з незначними доповненнями. Положенням про Всеукраїнську Раду Пролетарсько-Спортивних товариств “Динамо” визнача­лося, що вона є вищим органом по керівництву фізичною культурою в органах і військах ДПУ Української РСР, її вплив поширювався на всю територію України, визначались основні напрямки її роботи, що передбачали: поширення і сприяння розвитку фізичної культури серед особового складу органів і військ ДПУ; вивчення і дослідження в галузі фізичної культури; спри­яння культурно-просвітницькій роботі місцевих товариств “Динамо”. Місцем розміщення Всеукраїнської Ради Пролетарсько-Спортивних товариств “Динамо” стала на той час столиця України – місто Харків.

З перших днів свого існування динамівці створювали за місцем служби фізкультурно-спортивні осередки, здійснювали шефство над дитячими колоніями та комунами, школами, фабриками, заводами. Вони створювали підприємства, де виготовляли спортивний інвентар, будували спортивні спо­руди та надавали їх для навчання, тренування і проведення змагань населен­ню.

Минали роки. Всеукраїнська Рада Пролетарсько-Спортивних товариств “Динамо” трансформувалася в Українську раду Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства “Динамо”, а 31 жовтня 1990 року установча конфе­ренція Української ради Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” прийняла рішення про вихід зі складу Всесоюзного фізкультурно-спортивного товариства “Динамо” та продовження діяльності вже в якості самостійної всеукраїнської громадської організації, що отримала назву Фізкультурно-спортивне товариство “Динамо” України.